З Днем рідної мови!

Українське свято Колодій (Масниця) припадає на останній тиждень перед Великим постом. У 2018 році Колодій триває з 12 по 18 лютого. Інші, менш поширені його назви: Сиропуст, Пущення, Масниця або ж “Бабський тиждень”.

Оскільки це було останнє гуляння перед найсуворішим постом — справляли його гучно, весело та смачно, влаштовували велику ярмарку з музикою, піснями та найрізноманітнішими розвагами.

Традиції:

Підходили останні дні, коли молодим людям ще можна було справляти весілля і на тих парубків, хто не використав у цьому році свій шанс, чекало жартівливе покарання. Неодруженим парубкам чіпляли до пояса чи до руки колодку, зняти яку дозволялось тільки за відкуп. У такій жартівливій формі молодим чоловікам нагадували про важливість створення власної родини. Після Великого посту, коли знову йшов час одружень, чоловік, який вже обрав собі наречену, вимінював у неї цю колодку на писанки.

Дівчина ж, у свою чергу, могла висловити у цей час симпатію до одного певного парубка, якого вона обрала поміж усіх інших.Виготовити іншу, символічну “колодку” з атласу, з квітами та бісером і причепити на ліву руку чи на груди, ближче до серця. Ця старовинна традиція — один із найголовніших доказів унікальності українського свята, адже аналогів їй у інших країнах нема.

В цей тиждень, до Великого посту, всі намагались помиритись.Пробачити старі образи та попросити пробачення у інших, тому Колодія часто називають святом “примирення”.

Не обійшлося свято і без кулінарних традицій. У цей тиждень готувати велике розмаїття страв, основним компонентом яких були молочні продукти.

Частування протягом святкування:
Вареники — голова страва Колодія. Зазвичай їх готували з сиром і обов’язково щедро змащували вершковим маслом. Звичай приготування вареників існував ще за часів Трипільської культури, задовго нав’язаних у радянські часи млинців.

Вареники символізували молодий місяць, який у свою чергу був символом жіночої енергії.

Окрім вареників готували інші страви на основі молочних продуктів: сирники, сирні баби, локшину та галушки також варили на молоці. А з молока робили ряжанку, колотуху, розтирачку, кисіль. Всі каші також готувались у цей тиждень виключно на молоці.

Дохристиянське значення свята:
Свято Колодія бере свій початок з праслов’янських часів, до хрещення Київської Русі. Саме з нього з’явилась назва свята, а також народні гуляння, прив’язування колодки неодруженим парубкам та традиційні страви. Всі ці гуляння влаштовувались на честь весняного пробудження природи. Це практично було передноворічне свято, адже тоді наші предки святкували Новий рік з настанням весни.

Колодій — це бог шлюбу, примирення та злагоди. Він приходить до людей у цей тиждень, аби допомогти їм відновити втрачені за зиму сили та пробудитись разом із першим подихом весни.

Після Колодія молоді дівчата вже починають співати веснянки, адже ця прекрасна пора року вже от-от настане.

Це стародавнє українське свято відродження усього живого, зі своїми унікальними традиціями, заслуговує на існування у побуті українців по сьогоднішній день, не зважаючи на те, що російська Масляна міцно вкорінилась на наших землях ще з радянських часів.

І на останок, додаємо декілька куплетів пісень на Колодія, аби святкування пройшли весело та гучно:


****
Я на тебе, Колодію,
Маю всю надію.
А без тебе, Колодію,
Нічого не вдію!

****
Стояла на колодці,
Моргала на хлопців.
– З гаю, молодці, з гаю,
Я чорні очі маю.

****
Колодію – володарю,
Ото знай жіночу кару,
З колодкою волочитись
Аж тепер будеш женитись.

****
Ходім, Колодію,
На нашу затію.
Будем їсти, будем пити,
Світ Божий хвалити.

****
Ой спасибі, Колодію,
Що зібрав докупки,
Гостювали, цілувались,
Аж злипались губки!

****
Колодій – чику – чику
І голуб – чику – чику!
Ждали тебе цілий рік,
Та не довгий тобі вік.

З Новим роком!

19 грудня - День святого Миколая

Одне з улюблених свят дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до Миколая листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки. А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.

⭐Народні традиції на Миколая

Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в «козирки» і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села – «бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!»

На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.

Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.

В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Вихоячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця.

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.

Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

Результати  квест-гри "Мова - ДНК нації"

1 місце - Кавецький Олег, Фаньо Юлія

2 місце - Генова Крістіна

3 місце - Дука Аміна

ВІТАЄМО ПЕРЕМОЖЦІВ!

День української писемності та мови відзначають 9 листопада. Це свято було встановлено указом президента України в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.

“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”

Панас Мирний

Увага, любі знавці!

Вчителі-філологи Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів запрошують усіх бажаючих стати учасником веб-квесту: "Мова -ДНК нації". Змагання триватиме з 06-10 листопада. Якщо Ви зацікавлені дивовижними проявами нашої мови, хочете самостійно поринути у світ Всесвітньої павутини, отримати нові знання, то цей квест саме для ВАС. Запрошуємо до реєстрації. Посилання на гру https://eleonoralove1.wixsite.com/kwestborduyg

Методичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах у 2017-2018 н.р.

https://osvita.ua/doc/files/news/568/56860/metod_rekom_2017.pdf

ОНОВЛЕНІ НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІЕРАТУРИ

ПОСИЛАННЯ

Відеорекомендації щодо оновлених програм від Юлії Романенко

Результати Всеукраїнської українознавчої гри 

"Соняшник -2017"

Вітаємо переможців!!!

№	Прізвище, ім'я	Клас	Бали	Нагорода
1	Соловей Софія	6	47	Диплом ІІ ступеня регіонального рівня
2	Соколова Тетяна	6	48	Диплом ІІ ступеня регіонального рівня
3	Середа Богдан	7	61	Диплом ІІ ступеня Всекраїнського рівня
4	Яненко Олександр	7	46	Диплом ІІ ступеня регіонального рівня
5	Бесага Катерина	7	64	Диплом І ступеня Всекраїнського рівня
6	Левченко Ігор	7	48	Диплом І ступеня регіонального рівня

Пам'ятаємо. Перемагаємо

Христос воскрес!

Четвер Страсного тижня називають "чистим". У 2017 році він припадає на 13 квітня. 

   У Страсний четвер на богослужіннях згадуються чотири важливі події з життя Спасителя: Тайна вечеря; обмивання ніг учням в знак глибокого смирення і любові до них; молитва в саду Гефсиманському; зрада Іуди. 

        За стародавнім звичаєм, на світанку цього дня дорослі і діти особливо урочисто миються, але не протягом усього дня, а лише на світанку. Адже саме в цей період вода вважається цілющою. Після цього потрібно сходити на сповідь і причастя. 

      До Чистого четверга будинок повинен бути прибраний. Господині розвішували в будинку рушники, що прикрашають стіни барвистими вишивками. Свічкою, принесеною ввечері з церкви, випалювали зображення хреста на перекладині над входом в будинок. Страсну свічку зберігають до наступного Страсного четверга. 

      Вважалося, що якщо зайти зі страсною свічкою в стайню, можна побачити домовика. Народ вірив, що ця свічка в скрутний час приходить на допомогу; її запалювали під час великої грози, при тяжкій хворобі людей або худоби, а також під час тяжких пологів; давали в руки вмираючому. 

        У Чистий четвер господині, поруч з іншою роботою, готували сіль для великоднього столу. Вони брали грудку соли, загортали її в ганчірку і клали у піч. Коли ганчірка вже обгорить, сіль збирали і зберігали до Великодня. Вранці на Великдень господар клав цю сіль на хліб і все це ставив на покуті під образами. Цю сіль зберігали і давали худобі при шлункових хворобах. Ввечері в церкві відправляються "Страсті". Люди в цей час намагалися зберігати урочистий спокій і додержувати тиші: ні сміху, ні співів, навіть голосних розмов на вулицях в час, коли в церкві читалося Євангеліє, не повинно було бути. Стоячи в церкві під час читання Євангелія, не можна куняти, бо "нечиста сила занесе в пекло". 

        Цікавим звичаєм Чистого четверга був Обряд на заміжжя. Тим дівчатам і жінкам, які хотіли швидше вийти заміж, треба було в цей день витертися новим рушником і цей рушник разом із крашанками та паскою віддати на Великдень людям, які просять милостиню. Це має прискорити день весілля. Мами намагалися в цей день зробити своїм дітям першу стрижку, вважалося, що в такому випадку у них буде густе волосся. З цієї ж причини дівчата і жінки записуються до перукарям, щоб забезпечити собі красиві локони. У Карпатах чистий четвер називали ще "живим", гуцули з цієї нагоди розпалювали вогонь і тримали його до тих пір, поки не вигонили тварин на пасовища. Ним обкурювали домашню худобу від злих духів. Оскільки цей день пов'язаний з очищенням тіла, душі і житла від бруду, ті, хто в Чистий четвер у будинку бруд розводить, весь рік будуть жити в бруді і сварках. Не можна залишати на ніч брудний посуд або білизну - це поганий знак, яким можна залучити хвороби. 

       Також сьогодні не можна віддавати з будинку нічого цінного, а також займати гроші, тому що разом з цінностями можна "віддати" і благополуччя. Приступати до приготування традиційних святкових страв не можна до завершення прибирання, також їх заборонено пробувати до настання Великодня. Якщо в Чистий четвер дощі, весна буде дощовою. Якщо зранку морозно - вся весна буде холодною, зима надовго затримається. Яка погода в Чистий четвер - така ж буде і на Вознесіння (свято, що відзначається на 40-й день Великодня, також припадає на четвер).

Вербна неділя

Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною". За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, - бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу". Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".

Також був колись в Україні звичай носити свячену вербу з церкви до церкви. Це робилося не тільки в суботу, а і в неділю. Так, у Харкові у Вербну неділю учні разом з вихователями та вчителями урочисто несли свячену вербу від міської парафіяльної церкви Святого Дмитра до "колегіюму".

Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або - якщо було близько - то в полі, "щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток", а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:

Не я б'ю - верба б'є,
За тиждень Великдень,
Недалечке червоне яєчко!

Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли, а б'ючись, примовляли:

Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!

В Галичині примовляли так:

Шутка б'є - не я б'ю,
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень!

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою - "щоб нечисть не чіплялася до тварин". Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду - "щоб град зупинився".

Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим' варивом хвору людину чи тварину - у повній надії, що "поможе". Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а горшку, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворувань.

Поруч такої пошани до верби і віри в її лікувальну силу дивно звучить народна леґенда про козячу вербу - один з видів верби. Леґенда каже, що козяча верба проклята Богом за те, що з неї робилися цвяхи для хреста, на якому розп'яли Спасителя: "за це її черви точать". Крім того, за народнім віруванням, у сухій вербі сидить чорт; звідси й прислів'я: "Закохався, як чорт у суху вербу!" Козяча верба часто зустрічається на Україні, особливо в лісах і на левадах. Її характеризують коротке і широке листя, а також грубі "базоки" або "котики".

Олекса Воропай. "Звичаї нашого народу"

Чудодійні властивості верби:
Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;
Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;
Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;
Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;
Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;
Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;
З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;
Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;
Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова";
Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;
Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;
У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;
У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.
Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.

Всесвітній день поезії

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства - царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.

Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах. А перший, хто порівняв щоки юної дівчини з трояндою, був поетом, як одного разу висловився Сальвадор Далі.

У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.

Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.