вівторок, 19 грудня 2017 р.


19 грудня - День святого Миколая
Одне з улюблених свят дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до Миколая листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки. А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.
Народні традиції на Миколая
Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в «козирки» і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села – «бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!»
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.
Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.
В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Вихоячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця.

пʼятниця, 1 грудня 2017 р.

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом

Всесві́тній день боротьби́ зі СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІД.

Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно. Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом — звернути увагу суспільства на цю проблему.

Результати  квест-гри "Мова - ДНК нації"

1 місце - Кавецький Олег, Фаньо Юлія
2 місце - Генова Крістіна
3 місце - Дука Аміна


ВІТАЄМО ПЕРЕМОЖЦІВ!





середа, 8 листопада 2017 р.


День української писемності та мови відзначають 9 листопада. Це свято було встановлено указом президента України в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.
Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, вкладаючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.



“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.”
Панас Мирний

пʼятниця, 3 листопада 2017 р.

Увага, любі знавці!


Вчителі-філологи Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів запрошують усіх бажаючих стати учасником веб-квесту: "Мова -ДНК нації". Змагання триватиме з 06-10 листопада. Якщо Ви зацікавлені дивовижними проявами нашої мови, хочете самостійно поринути у світ Всесвітньої павутини, отримати нові знання, то цей квест саме для ВАС. Запрошуємо до реєстрації. Посилання на гру https://eleonoralove1.wixsite.com/kwestborduyg


середа, 23 серпня 2017 р.


Методичні рекомендації щодо викладання навчальних предметів у загальноосвітніх навчальних закладах у 2017-2018 н.р.
https://osvita.ua/doc/files/news/568/56860/metod_rekom_2017.pdf

ОНОВЛЕНІ НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІЕРАТУРИ
ПОСИЛАННЯ

Відеорекомендації щодо оновлених програм від Юлії Романенко


середа, 31 травня 2017 р.

Результати Всеукраїнської українознавчої гри 

"Соняшник -2017"

Вітаємо переможців!!!








Прізвище, ім'я
Клас
Бали
Нагорода
1
Соловей Софія
6
47
Диплом ІІ ступеня регіонального рівня
2
Соколова Тетяна
6
48
Диплом ІІ ступеня регіонального рівня
3
Середа Богдан
7
61
Диплом ІІ ступеня Всекраїнського рівня
4
Яненко Олександр
7
46
Диплом ІІ ступеня регіонального рівня
5
Бесага Катерина
7
64
Диплом І ступеня Всекраїнського рівня
6
Левченко Ігор
7
48
Диплом І ступеня регіонального рівня

четвер, 13 квітня 2017 р.

Четвер Страсного тижня називають "чистим". У 2017 році він припадає на 13 квітня. 
   У Страсний четвер на богослужіннях згадуються чотири важливі події з життя Спасителя: Тайна вечеря; обмивання ніг учням в знак глибокого смирення і любові до них; молитва в саду Гефсиманському; зрада Іуди. 
        За стародавнім звичаєм, на світанку цього дня дорослі і діти особливо урочисто миються, але не протягом усього дня, а лише на світанку. Адже саме в цей період вода вважається цілющою. Після цього потрібно сходити на сповідь і причастя. 
      До Чистого четверга будинок повинен бути прибраний. Господині розвішували в будинку рушники, що прикрашають стіни барвистими вишивками. Свічкою, принесеною ввечері з церкви, випалювали зображення хреста на перекладині над входом в будинок. Страсну свічку зберігають до наступного Страсного четверга. 
      Вважалося, що якщо зайти зі страсною свічкою в стайню, можна побачити домовика. Народ вірив, що ця свічка в скрутний час приходить на допомогу; її запалювали під час великої грози, при тяжкій хворобі людей або худоби, а також під час тяжких пологів; давали в руки вмираючому. 
        У Чистий четвер господині, поруч з іншою роботою, готували сіль для великоднього столу. Вони брали грудку соли, загортали її в ганчірку і клали у піч. Коли ганчірка вже обгорить, сіль збирали і зберігали до Великодня. Вранці на Великдень господар клав цю сіль на хліб і все це ставив на покуті під образами. Цю сіль зберігали і давали худобі при шлункових хворобах. Ввечері в церкві відправляються "Страсті". Люди в цей час намагалися зберігати урочистий спокій і додержувати тиші: ні сміху, ні співів, навіть голосних розмов на вулицях в час, коли в церкві читалося Євангеліє, не повинно було бути. Стоячи в церкві під час читання Євангелія, не можна куняти, бо "нечиста сила занесе в пекло". 
        Цікавим звичаєм Чистого четверга був Обряд на заміжжя. Тим дівчатам і жінкам, які хотіли швидше вийти заміж, треба було в цей день витертися новим рушником і цей рушник разом із крашанками та паскою віддати на Великдень людям, які просять милостиню. Це має прискорити день весілля. Мами намагалися в цей день зробити своїм дітям першу стрижку, вважалося, що в такому випадку у них буде густе волосся. З цієї ж причини дівчата і жінки записуються до перукарям, щоб забезпечити собі красиві локони. У Карпатах чистий четвер називали ще "живим", гуцули з цієї нагоди розпалювали вогонь і тримали його до тих пір, поки не вигонили тварин на пасовища. Ним обкурювали домашню худобу від злих духів. Оскільки цей день пов'язаний з очищенням тіла, душі і житла від бруду, ті, хто в Чистий четвер у будинку бруд розводить, весь рік будуть жити в бруді і сварках. Не можна залишати на ніч брудний посуд або білизну - це поганий знак, яким можна залучити хвороби. 
       Також сьогодні не можна віддавати з будинку нічого цінного, а також займати гроші, тому що разом з цінностями можна "віддати" і благополуччя. Приступати до приготування традиційних святкових страв не можна до завершення прибирання, також їх заборонено пробувати до настання Великодня. Якщо в Чистий четвер дощі, весна буде дощовою. Якщо зранку морозно - вся весна буде холодною, зима надовго затримається. Яка погода в Чистий четвер - така ж буде і на Вознесіння (свято, що відзначається на 40-й день Великодня, також припадає на четвер).

субота, 8 квітня 2017 р.


Вербна неділя


Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною". За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, - бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу". Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".

Також був колись в Україні звичай носити свячену вербу з церкви до церкви. Це робилося не тільки в суботу, а і в неділю. Так, у Харкові у Вербну неділю учні разом з вихователями та вчителями урочисто несли свячену вербу від міської парафіяльної церкви Святого Дмитра до "колегіюму".

Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або - якщо було близько - то в полі, "щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток", а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:

Не я б'ю - верба б'є,
За тиждень Великдень,
Недалечке червоне яєчко!

Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли, а б'ючись, примовляли:

Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!

В Галичині примовляли так:

Шутка б'є - не я б'ю,
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень!

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою - "щоб нечисть не чіплялася до тварин". Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду - "щоб град зупинився".

Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим' варивом хвору людину чи тварину - у повній надії, що "поможе". Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а горшку, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворувань.

Поруч такої пошани до верби і віри в її лікувальну силу дивно звучить народна леґенда про козячу вербу - один з видів верби. Леґенда каже, що козяча верба проклята Богом за те, що з неї робилися цвяхи для хреста, на якому розп'яли Спасителя: "за це її черви точать". Крім того, за народнім віруванням, у сухій вербі сидить чорт; звідси й прислів'я: "Закохався, як чорт у суху вербу!" Козяча верба часто зустрічається на Україні, особливо в лісах і на левадах. Її характеризують коротке і широке листя, а також грубі "базоки" або "котики".

Олекса Воропай. "Звичаї нашого народу"

Чудодійні властивості верби:
Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;
Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;
Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;
Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;
Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;
Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;
З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;
Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;
Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова";
Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;
Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;
У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;
У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.
Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.

вівторок, 21 березня 2017 р.

Всесвітній день поезії

Всесвітній день поезії

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства - царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.
Відомо, що перші словники рим з’явилися ще в середньовіччі. Цікаво що, наприклад, весь Коран побудований на римах. А перший, хто порівняв щоки юної дівчини з трояндою, був поетом, як одного разу висловився Сальвадор Далі.
У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.
Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

середа, 22 лютого 2017 р.

З Масляною!




Як на масляному тижні з труби млинці летіли!
Ви млинці, млинці, млинці, ви бліночкі мої...
І сир, і сир, все летіло під поріг!
Ви млинці, млинці, млинці, ви бліночкі мої...

Неможливо уявити собі завершення зими без традиційного масляного тижня, за який кожен справжній українець встигає з’їсти таку кількість смачних млинців, що вистачить на весь рік. А чи знаєте ви, що Масляна – це одне з найдавніших слов’янських свят, тому що бере свій початок ще з дохристиянських часів, у період поклоніння язичницьким богам?

Походження Масниці

Масляна символізувала прихід весни та пробудження природи. Древні слов’яни відзначали “проводи зими” та початок весни і весняного землеробства. В цей день вшановували Сонце, яке несло тепло і пробуджувало природу, тому й готували жертовний хліб, схожий на це небесне світило – млинець.

Перші згадки про Масляну в календарях наших предків датуються ІV ст. н.е. (до речі календарі із села Ромашки Київської області та із Лепесівки – сучасної Хмельницької області). Свято активно відзначалося не лише в період язичництва, а й після запровадження християнства князем Володимиром у 988 році. Зважаючи на велику популярність масничних обрядів та їх значення для народу, Православна Церква не відштовхнула народні традиції, а раціонально, з розумом використала.

Коли святкують Масляну?

В наш час сирна седмиця не має чіткої дати святкування, адже залежить від найголовнішого християнського свята Великодня та передує семитижневому посту. У 2017 році масничний тиждень розпочнеться 20 лютого і триватиме до 26 лютого. Сім днів поспіль дозволено вкушати масло, рибу, яйця та молочні продукти. Така їстівна розкіш відобразилася у назві свята – Масляна.

Проте в дохристиянські часи Масницю святкували в період весняного рівнодення, що підтверджують знайдені древні календарі. Та з приходом християнства у Київську Русь, частування млинцями було перенесено на більш ранній термін, поступившись своїм споконвічним місцем Великодню.

Чиє це свято?

Сьогодні в Інтернет-просторах можна зустріти дебати – Масляна є більш українським чи більш російським святом? Зважаючи на язичницьку історію походження, відповідь очевидна – перш за все, це древньослов’янське свято, зароджене на території нашої Батьківщини. А ми, українці, є спадкоємцями традицій Київської Русі. Отже Масниця – наше культурне надбання, незалежно від особистих релігійних переконань – християнських чи язичницьких. Тому абсолютно неправильне твердження, що свято це – північно-східного сусіда.

Традиційна страва Масляної – млинці чи вареники?


Прихід весни ототожнювали із Сонцем, тому на Масляну готували обрядовий хліб у формі кола – млинець. Стародавні слов’яни вірили, що разом з круглим, рум'яним млинцем вони з'їдають частинку тепла і могутності небесного світила. На Русі млинці готувались в круглих глиняних пательнях із зубчатими краями й прокресленим по глині хрестом – знаком сонця.

Вареники вважаються символом Місяця, тому що своєю формою нагадують його обриси. Свого поширення ця страва набула на території України у період козацтва. Беручи до уваги мінімум півтора тисячолітнє походження свята та відсутність вареників у меню давніх слов’ян, традиційною стравою Масниці являються саме млинці, а вареники увійшли в традицію лише в останні століття.

Млинці ж, навпаки, у язичницькі часи були неодмінним атрибутом святкування Масниці та Весняного сонцевороту – поворотної точки, що символізує перемогу денного світла над довгими зимовими ночами. Недарма кажуть: "Без млинця - не Масляна".

"Парк Київська Русь" відроджує та популяризує традиції українського народу періоду Київської Русі, а тому на свято княжі кухарі головною стравою готують традиційні млинці. Хоча, звичайно, можна буде скуштувати і вареники, і борщ, і багато інших українських страв, які разом формують нашу кухню.

Масляна чи Колодій?

Масляна – архаїчне свято, що мало безліч обрядів. Колодій — слов'янський обряд, приурочений до Масниці (Попільної середи). На масничному тижні мав місце звичай прив'язувати колодки до ніг тим, хто ще без пари. Це мало спонукати молодь замислитись про продовження роду та створення сім’ї. Така традиція була дуже популярною, тому назва обряду колодій вживалася нарівні із назвою свята Масляна, але це зовсім не означає, що дані поняття тотожні. Й взагалі, щодо обряду Колодія – продовження роду та створення сім’ї, то це надзвичайно світле й позитивне дійство, про яке не зайве думати щодня, а не лише на Масляну. ;)

А тому, не дамо ж забути наші найдревніші традиції! Адже ті, хто каже сьогодні, що млинці – це не наша страва, це вороги нашої держави, які нав’язують нам хибну інформацію та хочуть, щоб ми відреклись від своєї культури. А це – справжня зрада перед нашими предками, які колись заснували могутню державу Київська Русь й мріяли, щоб ми – українці – жили в достатку, в мирі та злагоді, шанували землі наші й не вірили пустим словам.

Масляничні звичаї своїх предків ми успадкували. Тепер залишилося їх зберегти і передати своїм дітям. А тому запрошуємо усіх відсвяткувати свято Масляни за древніми обрядами та разом відроджувати та популяризувати традиції та культуру нашого славетно народу – нащадків князів київських!

середа, 15 лютого 2017 р.

Стрітення Господнє

СТІТЕННЯ ГОСПОДНЄ
Історія виникнення свята та його значення 
У стародавніх іудеїв існувала традиція, заповідана самим Мойсеєм: коли в родині народжувалася дитина, її мати через сорок днів повинна була принести в церкву очисну жертву. Якщо це був хлопчик, після його появи на світло, батько і мати приходили з немовлям в храм на обряд посвячення Богу. Саме так і зробили Марія і Йосип - батьки Ісуса. Пречиста Діва пожертвувала двох голубок, і коли родина вже попрямувала до виходу з церкви, вони помітили древнього старця Симеона. Це був один з найбільш шанованих мешканців Єрусалиму, якому було довірено перекладати Святе Письмо. Згідно з переказами, на момент зустрічі з Сином Божим, Симеону виповнилося 300 років. Праведник побачив немовля, зрадів і звернувся до Всевишнього з вдячною молитвою. Цього моменту він чекав з тих пір, коли під час перекладу книги Ісаї, до нього з'явився Святий Дух і передрік зустріч з Христом. Цей день настав, і Симеон умиротворено і спокійно зустрів свою смерть. У православних писаннях в особі старця представляють Старий Завіт, який поступається місцем новому християнства. У Стрітення Господнє молитви звертають до Пресвятої Богородиці та Ісуса Христа, славлять їх жертву і просять дарувати здоров'я і благополуччя рідним і близьким.

Прикмети і народні звичаї 
З давніх часів у святкуванні Стрітення змішалися православні та язичницькі звичаї. Традиція запалювати свічки в цей день прийшла з Риму, де в середньовіччі активно боролися з єретиками і проводили хресні ходи з палаючими смолоскипами, щоб відволікти людей від язичницьких свят. Вважається, що стрітенські свічки захищають оселю від пожеж та ударів блискавки. Їх зберігають протягом року і запалюють під час домашньої молитви. В народі свято Стрітення Господнє 15 лютого завжди вважалося днем зустрічі зими і весни. Сільські жителі по погоді цього дня судили про майбутній врожай, про те теплою або холодною буде весна.
Деякі прикмети на Стрітення: На Стрітення вранці сніг - урожай ранніх хлібів; якщо в полудень - середніх; якщо до вечора - пізніх. Сонце на літо - зима на мороз. На Стрітення вітер - до родючості фруктових дерев. Якщо на Стрітення сніг через дорогу несе - весна пізня і холодна. Капель на Стрітення - до хорошого урожаю пшениці. Якщо в Стрітення на небі багато зірок, вена буде пізньою і затяжною. Господині в Стрітення Господнє пекли млинці, які символізували сонце, і закликали ними весну. Худобу годували бубликами, щоб оберегти їх від хвороб. Кажуть, що в це свято сумувати не можна, тому що Бог все бачить, і на радість відповідає радістю.

середа, 18 січня 2017 р.


Зірниця з неба світло кидає,
Ісус сьогодні хрещення приймає!
Нехай ця зірниця в Йорданськії свята
Несе всі злагоди до Вашої хати.
У Йорданську цю годину
Віншую Вашу всю родину:
Хай рід Ваш славиться в народі,
Хай прибуває в Вашім роді.
Я Вас усіх поздоровляю,
Щастя й  радості бажаю.
Нехай же справді буде так,
Як ми собі бажаєм,
Щоб не згасав Йорданський знак
Над нашим рідним краєм!
Веселіться всі!
Христос ся Хрещає!!!

вівторок, 17 січня 2017 р.

Приазовські ластівки покинули "тренінгове гніздо"

І ось фініш...Приазовські ластівки покинули тренінгове гніздо. Кожна з них наповнила свій професійний "банк" знань, вікрила для себе щось нове. Така практика - це великий скарб для філолога, яку кожен втілюватиме у майбутньому своєї роботи. А так хочеться ще такого творчого злету ластів'ят. Із задоволенням чекатимемо нових зустрічей!!!
Слова щирої подяки Ірині Сергіївні та Галині Романівні за змістовний, цікавий і потрібний тренінг. Завжди дивуємося Вашій толерантності, мудрості, захоплюємось Вашою працездатністю, креативністю, Вашим умінням і бажанням навчати та надихати інших.
Ми часто чуємо вислів: “Розум дитини -це не посудина, яку треба

наповнити, а смолоскип, що треба запалити”. Використання веб-квестів - це і є та запальничка, що здатна роздмухати вогник творчості в учителя й учня.

Творчого Вам натхнення,нових філологічних знахідок!

субота, 14 січня 2017 р.

В ніч з 13 на 14 січня кожен може дозволити собі ще раз наголосити найулюбленіше свято - Новий рік! Старий Новий рік у нас не прийнято відзначати з тим же розмахом. що і звичайний Новий рік, але все-таки кожна родина намагається по-своєму відзначити це свято, внести в нього свою родзинку, тим більше, що народні традиції сприяють щедрому святкування. 

Вечір напередодні Старого Нового року - Щедрий вечір. За християнським календарем - це день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Міланко). Міланка-Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про майбутніх урочистостях і погостювати, в народі так і називається - гостини Меланки. В українській народній традиції обидва свята об'єдналися в Щедрий вечір, або свято Меланки. Кутя була головним обрядовим блюдом в цей вечір. На Василя готували кутю щедру, жирну, заправлену смальцем або вершками. Ось звідси-то і повелося назва вечора - Щедрий. Новорічний стіл з 13 на 14 сильно відрізнявся від різдвяного пісного столу, тут вже було роздолля страв та їх різноманітність. На Меланку вже дозволялося їсти скоромне - сало, ковбаси, різні копченості. А які млинці, пироги та вареники готували господині, щоб віддячити щедрих і посіваю! 

Перед вечерею сім'я милася і переодягалася в чисту білизну і сорочки. Після вечері слід було йти по гостям - до рідних, друзів, близьких і далеких - просити вибачення, щоб новий рік зустріти з чистими помислами. Популярним було на Меланку ліпити вареники з сюрпризами. Серед звичайних вареників із сиром, капустою, вишнями, картоплею траплялися вареники-сюрпризи з начинкою з цукру або перцю. Нічого, що начинка гірка, весь наступний рік обіцяв щасливчикові солодке життя і благополуччя! Ще в вареники клали: нитку (до подорожей), гудзик (до обновкам), квасолину (до дітей), насіння (до нових знайомств), монетку (до грошей). Але самі сюрпризи та їх значення не заборонялося розширювати і придумувати нові, адже важливо саме добре побажання, а не предмет, який ви кладете у вареник.


У цей вечір не рекомендують вживати в їжу птицю і рибу, тому що щастя може полетіти, а удача поплисти з дому. Віддайте перевагу багатою, жирної їжі - свинині, наприклад, тому що свиня риє вперед, щастя "пріроет" до будинку. У Старий Новий рік потрібно було проводити веселий і добрий обряд з вечора - щедрування, а зранку - посівання. Щедрування - старовинний народний звичай, в якому церемоніальна процесія мирян обходила будинки і співала  щедрувальні пісні, в яких славився новий рік, звучали побажання щастя, добра і благоденства в новому році, бажали здоров'я членам сім'ї та процвітання господарству, і за це щедрувальники отримували винагороду від господарів. 
     14 січня з самого ранку - з 7 годин починається обряд засівання, в якому беруть участь тільки хлопчики і чоловіки. Символічно цей обряд знаменував засівання хлібних полів на багатий урожай і, звичайно, побажання господарям щастя, здоров'я, щедрого врожаю. Щедрують з вечора в основному дівчата, дівчатка й баби. А ось на Меланки ходять і групи хлопців. Це називається «водити Маланку». Молоді люди в масках і обрядових костюмах висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Зазвичай один хлопець переодягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою. Після закінчення ритуального обходу веселі і хмільні переодягнені щедрувальники йшли вранці на перехрестя доріг, щоб спалити «Діда» або «Дідуха» - символічний сніп соломи. Молодь продовжувала співати пісні і починала ігри - стрибали через дідуха, через багаття, символізуючи тим самим очищення від спілкування з нечистою силою. На світанку хлопці йшли посівати зерном. Брали зерна в рукавицю або сумку. Спершу йшли до родичів і хресним, потім вже до друзів і сусідів.  

пʼятниця, 13 січня 2017 р.

    ШАНОВНІ УЧНІ, ВЧИТЕЛІ!
ОГОЛОШУЄТЬСЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЕКТ: "ПИШАЮСЯ ТОБОЮ, МІЙ РІДНИЙ КРАЮ"НЕ ГАЙТЕ ЧАСУ!СТАНЬТЕ АКТИВНИМИ УЧАСНИКАМИ ПРОЕКТУ!РОЗКАЖІТЬ ПРО СВІЙ РІДНИЙ КУТОЧОК, СВОЮ МАЛЕНЬКУ БАТЬКІВЩИНУ
Більшість людей, а особливо серед молодого покоління, майже не знають історію, географію, визначні місця, відомих людей нашого району. Якщо ми дійсно патріоти свого краю, своєї Батьківщини, тому всім нам, однією  спільною справою, необхідно створити віртуальну подорож "Просторами рідного краю", щоб всі мешканці нашого району дізналися якомога більше інформації не тільки про своє рідне село, а й про інші куточки, які вони ще ніколи не відвідували.
     
         Проект пропонує поетапні та різнопланові завдання: віртуальна подорож, творчі завдання, дослідницьку діяльність. Учасники можуть користуватися довідковою літературою та Інтернет-ресурсами.
Брати участь можуть усі бажаючі.
      Стартує проект на початку грудня 2016 року, а фінішує груднем 2017 року.
       Учасники проекту можуть поділитися інформацією про свій рідний край з учнями або колегами.
Підготовлений проект можна використовувати на уроках географії, історії, літератури рідного краю.

середа, 11 січня 2017 р.

Всесвітній день «спасибі»

Найввічливіший день у році – 11 січня. Цього дня відмічається всесвітній день „спасибі”.
Ми чудово розуміємо значення гарних манер, їх необхідність у повсякденному житті, але найчастіше ми висловлюємо подяку ніби мимохідь, не замислюючись про її значення. А між тим слова подяки мають дивовижні властивості, але вимовляти їх не можна, коли людина знаходиться у роздратованому стані. Психологи вважають, що слова вдячності – це знаки уваги, вони є усними „погладжуваннями” і здатні зігріти своїм теплом.
Ми кожного дня говоримо один одному „дякую”, тому важливо пам’ятати, що справжня вдячність – це лише та, що йде від чистого серця.
Це слово походить від свого німецького аналога - данке. Хоч українські філологи вважають, що це ніщо інше, як запозичення з польської мови - де слово вимовляється, як «дзенькую».
Цього дня бажано подякувати усім близьким та рідним, тим, хто є поруч із вами та тим, хто вам небайдужий. На Галичині до 1939 року існувала традиція - діти, які йшли на вакації (канікули) дякували своїм учителям за їхню працю, вибачалися за турботи, які їм приносили протягом навчального часу. Такі жести вони робили задля того, аби йти до святої Сповіді з покаяннями.
Етимологи вважають, що за часів язичництва в побуті наших предків слова подяки звучали як «дякую» або «подякую», але з приходом християнства наші предки замінили їх вищезгаданої фразою.
Українське слово «спасибі» народилося в XVI столітті з часто вимовного словосполучення «спаси Бог». Цікаво, що старовіри не говорять «спасибі», вважаючи, що це слово народилося з словосполучення «спаси Бай».
Бай - це ім'я одного з язичницьких богів.

За деякими даними, вперше слово «спасибі» було зафіксовано в 1586 році в словнику-розмовнику, виданому в Парижі.
Сьогоднішнє свято вдячності з'явилося з ініціативи ООН і «ЮНЕСКО», хоча є версія, що його спеціально придумала одна з американських компаній, що виробляють вітальні листівки, яка в такий спосіб просто хотіла збільшити свій прибуток. Як би там не було, тепер щорічно 11 січня є самої «ввічливою» датою в році.
Синонімами світової мови до слова дякую є данке, мерсі, сенк'ю, граціе, благодарю. Чи ці слова вдячності вимовляються людьми завжди щиро невідомо. Проте іншій людині завжди приємно почути їх з чужих уст.
Що означають ці слова? Найперше теплоту, магічність і добру манеру.
Протягом життя кожна людина повинна їх якомога більше використовувати.

Хоч у народі вживається приказка "Дякую до кишені не покладеш, і на хліб не намастиш" та психологи певні - це слово володіє особливою силою та енергетикою. З їх допомогою люди дарують радість один одному, висловлюють увагу і передають позитивні емоції - те, без чого наше життя стало б мізерним і похмурим.
Недарма в багатьох туристичних путівниках і настановах туристам часто вказується: слово «дякую», вимовлене навіть з акцентом на мові країни перебування, підвищує швидкість, якість обслуговування і допомагає налагодити спокійний і приємний відпочинок.
Психологи вважають, що слова вдячності значно допомагають у бізнесі. Керівник, який хвалить працівників, та віддячує за виконану роботу - може завжди похвалитися дружньою командою, яка горою за свого шефа. А діти слова вдячності використовують частіше за дорослих і завжди раді чути їх на свою адресу.

пʼятниця, 6 січня 2017 р.


Тренінг  “Організація пошукової творчої діяльності учнів у процесі навчання української мови засобами веб-квест технології” 









Дякуємо Галині Романівні та Ірині Сергіївні за змістовно організований та креативно проведений на високому рівні тренінг. Завдяки Вашій роботі  відчуваємо прилив сил, енергії, з'являється бажання працювати та творити щось нове. 

Бажаємо Вам незгасимого оптимізму, творчої наснаги, вагомих досягнень у здійсненні всього задуманого, нових здобутків у роботі й пошуках нових технологій!

                                                            З повагою вчителі-україністи  Олександрівської ЗОШ